Історія нашого міста

Летичів є стародавнім поселенням. Археологічні знахідки свідчать про те, що люди жили тут з часів трипільської культури. На території селища було знайдено докази проживання людей у час ранньої Русі.
Датою заснування Летичева вважається 1210 рік, але точних відомостей про це в історичних джерелах немає. Вперше в історичних документах місто згадується в зв'язку з розоренням його монголо-татарами в XIII ст.Перший дерев'яний замок у Летичеві був побудований у 1362 році литовськими феодалами які в той час володіли Болохівською землею. У 1434 році перейшов до Польщі і у 1466 році польським королем Стефаном Баторієм місту надане магдебурзьке право. У XV столітті Летичів залишався ареною боротьбу литовців з поляками. Розташування поселення було не дуже вдалим з військові точки зору порівняно до Камінця або сусіднього Межибоже. У XV- XVI столітті кримські татари і турки спалювали дерев'яний замок Летичева багато разів. Тому у десь у 1579 році Ян Потоцький почав перебудову замку у кам'яну фортецю. Річка Вовк залила рів навколо замку зробивши його одною з найкращих фортець тодішнього Поділля.

У 1606 році домініканські монахи, які з'явилися тут у кінці XIV століття, принесли з Ватикану у місто ікону Пресвятої Діви Марії Богородиці. Ікона дарована папою Климентом VII була копією ікони з Базиліки Святого Петра в Ватикані. В тому ж році за брамою замка почалося будівництво домініканського монастиря. 1648-1652 роки це час повстання під приводом Богдана Хмельницького.
Місто було атаковане багато разів і спалене. Домініканці встигли перенести ікону до Львова. Місто, як і усе Поділля було захоплене турками у 1672 році. У 1682 році військо польського короля Яна Собеського відбило Летичів.
У 1722 році ікону повернено до монастиря. У 1778 році папа Пій VI коронує ікону, як чудотворну. За розповідями про Баал Шем Това перші євреї з'явилися у місті десь в 1750 році. У цей час економіка міста почала поліпшуватися. В 1765 році Летичів згадується як процвітаюче місто. У 1780 роках тут жило близько 800 євреїв.В внаслідок другого поділу Речі Посполитої 1793 року Летичів було приєднано до Російської імперії. Російський цар Микола I наказав закрити монастир як неправославний.В 30-их роках XIX століття місто було одним із центрів повстання очолюваного Устимом Кармалюком. У ХІХ столітті єврейське населення значно зросло - В 1897 році тут жило біля 4100 євреїв (60% від усього населення). В 1882 році у Летичеві відбувся єврейський погром.

На початку XX століття у часи Першої світової війни місто якийсь час було під угорською і німецькою окупацію. Єврейська громада постраждала під час більшовицької революції 1917 року і громадянської війни від погромів з усіх боків конфлікту.Летичів отрумує статус смт у 1924 році. Не обминула Летичев колективізація 20-их і штучний голодомор 30-их. 17 липня 1941 року Летичів окупований німецькими військами. Вони влаштували єврейське гетто а у замку концтабір де тримали євреїв міста. У кінці 1942 року біля передмістя Залетичівки було вбито біля 7200 мешканців гетто. 23 березня 1944 року визволена військами Другого Українського фронту радянської армії.
За всю свою історію Летичів знаходився в районні активних дій боротьби народних мас за національне і соціальне визволення. Це і багаточисельні антифеодальні повстання, національно-визвольна війна Б. Хмельницького, "коліївщина", гайдамацькі повстання. Але найбільший слід в історії войовничого Летичева залишив Устим Кармалюк, який очолив антифеодальне повстання на початку ХІХ століття.
В різні часи в Летичкві побували відомі особистості. В жовтні 1846 року Летичів відвідав Т.Г. Шевченко. Про це він згадує в повісті "Прогулянка із задоволенням і не без моралі" та в творі "Варнак". У вересні 1854 року в Летичеві 6 днів прожив Л.М. Толстой. Також існує припущення, що Летичів відвідував Оноре де Бальзак.