Селище міського типу Летичів – одне з найдавніших поселень на Поділлі. Перші писемні згадки про Летичів датують 1265 роком. У ХІІ-ХІІІ ст. територія сучасного Летичева входила до складу Болохівської землі. Захопивши у 1362 році край, литовські феодали будують у Летичеві фортецю, яка з 1411 року згадується в різних документах. З 1429 року Летичів віднесено до категорії міст.Після загарбання Західного Поділля шляхетською Польщею (1434 р.) Летичів стає повітовим центром Подільського воєводства. У 1466 році королівський уряд надає Летичеву магдебурське право.Після воз'єднання земель Поділля з лівобережною Україною в складі Російської держави з травня 1795 року Летичів стає повітовим містом Подільського намісництва, а з грудня 1796 року – Подільської губернії. 1796 року затверджується герб Летичева.В кінці ХІХ ст. в Летичеві налічувалось 641 будинок, 80 лавок, 14 постоялих будинків, проживало 8731 чоловік населення.За даними статистики, в 1905 році промисловість Летичева складалася з 15 підприємств. За числом працюючих найбільшими вважалися: пивоварний завод, тютюнова фабрика, млин.За реформою 1922-1925 років відбувся перехід 4-ступеневої (губернія-повіт-волость-село) до 3-ступеневої (округ-район-село) системи управління. Летичів стає районним центром.У 1923 році у сучасних межах Летичівського району було створено Летичівський і Меджибізький райони .
У 1926 році в Летичеві працювали два млини, тютюнова і гільзові фабрики, цегельний і пиво-медовий завод, кар”єр з добування вапняка та інші підприємства.Протягом перших п”ятирічок значно зросло виробництво промислової продукції. ЇЇ випуск у 1940 році збільшився у 40,9 раз порівняно з 1913 роком. Після впертих боїв 17 липня 1941 року радянські війська залишили Летичів.Німецько-фашистські окупанти вбили і замучили в Летичеві понад 7 тис. громадян.У концтаборі,влаштованому за мурами монастиря, вони закатувалиі вбили понад 2 тисячі полонених радянських солдат і офіцерів.На каторжні роботи було вивезено понад 2,5 тисяч юнаків і дівчат.23 березня 1944 року війська 18-ї армії 1-го Українського фронту визволили смт. Летичів. У березні 1944 року відновили діяльність райком КП(б) України та виконком районної Ради депутатів трудящих. Збитки, заподіяні гітлерівцями народному господарству Летичівщини становили 100 млн. крб. Не повернулися з війни до своїх домівок 3712 летичівців. За мужність і героїзм у боротьбі з фашистськими загарбниками на фронтах Великої Вітчизняної війни понад 400 летичівців відзначено державними нагородами. А п'ятеро уроженців краю удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу.У 1959 році до Летичівського району було приєднано Деражнянський, Старосинявський та Меджибізький райони.У 1967 році Деражнянський і Старосинявський райони знову стали окремими районами.Селище міського типу Летичів розташоване у східній частині Хмельницької області, за 51 км від обласного центру і за 33 км від залізничної станції Деражня. Територія становить 619,5 га, на якій розташовано 4286 дворів, проживає 12001 громадянин. Через Летичів пролягли автошляхи Київського, Львівського, Чернівецького та Івано-Франківського напрямків.
ФОРМА ВХОДУ
МІЙ ПРОФІЛЬ
Привіт: Гість
Повідомлення:
Гість, ми раді Вас бачити. Будь-ласка зареєструйтесь або авторизуйтесь!